Участь у Форумі, який став своєрідним майданчиком для дискусій щодо найбільш актуальних питань безпеки у Європі та Чорноморському регіоні, взяли відомі політики, експерти, науковці, представники громадянського суспільства та засобів масової інформації.
Д-р Богдан Л. Ауреску, Державний секретар із європейських справ МЗС Румунії та координатор управління безпеки, відкриваючи засідання, присвячене безпековим трансформаціям, наголосив на тому, що Румунія постійно привертає увагу ЄС та НАТО до питання безпеки у Чорноморському регіоні. Водночас, Б. Л. Ауреску зауважив, що система колективної безпеки вимагає прагматичних інструментів, тому завжди потрібно вести розмову, особливо щодо тих питань, які викликають розбіжності. Окрім того, за словами представника МЗС Румунії, глобальні та регіональні загрози, з якими ми усі стикаємося, вимагають співпраці з міжнародними партнерами, а також використання спільного підходу.

 

Заступник Міністра зовнішніх справ України Павло Клімкін запропонував застосовувати поняття "неполярності", яке, на його думку, відображає сучасний світ - світ з різними полюсами. Говорячи про безпекову систему, яку нам необхідно створити, П. Клімкін зауважив, що насамперед така система повинна продукувати безпеку сама для себе, на відміну двополярних та багатополярних структур, які намагаються створити безпеку навколо себе. Заступник Міністра зовнішніх справ також акцентував увагу на тому, що на сьогодні ключовою залишається система європейських цінностей, що є основою для подальшого розвитку "м'якої сили" (soft power). Водночас, П. Клімкін відзначив, що Європейському Союзу ще потрібно навчитися продукувати та правильно використовувати поняття "м'якої сили", так як ідеї ЄПС та Східного партнерства поки що працюють не так, як хотілося б.

 

Голова Комітету з питань європейської інтеграції ВРУ Борис Тарасюк зауважив, що сьогодні відбувається пожвавлення та модифікація безпекових процесів, про що, зокрема, свідчать майбутнє ухвалення нової Стратегічної концепції НАТО, зростання ролі Китаю та Індії, поява нових нетрадиційних загроз. Водночас, за словами Б. Тарасюка, мета пошуків безпеки залишається тією ж, що і 50 років тому - забезпечення безпеки держави, громади, громадянина, захист вільного ринку тощо. Для того, щоб досягти цієї мети, необхідно побороти такі нові загрози, як тероризм, піратство, кібернетичні атаки, а також гуманітарні загрози, такі як "идея русского мира". Все більшої ваги, на думку Б. Тарасюка, набуває питання енергетичної безпеки, адже "газові кризи" довели, наскільки небезпечним є монополія однієї держави на постачання енергоресурсів. Як зауважив Голова Комітету з питань європейської інтеграції ВРУ, Європейському Союзу варто звернути увагу на те, що Росія своєю ідеєю нової колективної безпеки намагається забезпечити свій вплив та витіснити США з європейського безпекового комплексу. Щодо української системи безпеки, то її стан Б. Тарасюк описав як "зависання". На думку депутата, зміна курсу на євроатлантичну інтеграцію на позаблоковість призвела до відсутності національних гарантій безпеки та слабкої системи оборони. Так, за словами Б. Тарасюка, в Україні на безпеку одного мешканця на рік витрачається в середньому 25$, тоді як у нейтральній Швейцарії - 500$, а у позаблоковій Швеції - 608$. Змінити таку ситуацію, як відзначив Б. Тарасюк, може розбудова та зміцнення власних збройних сил, участь в існуючих системах безпеки, зокрема, НАТО.


Кріс Донеллі, директор Оксфордського інституту державного управління, зауважив, що зміни, які ми сьогодні спостерігаємо, є дуже швидкими, на зразок тих, що відбувалися у 1940-1945 рр., коли війна змінила обличчя світу. Водночас, за словами, експерта, всі міжнародні організації не змогли адаптуватися до швидкості цих змін та справитися з проблемами, які виникли. Так, на думку К. Донеллі, ідея балансування вже не видається розумною, оскільки нема чого збалансовувати, адже нові сили виникають по всьому світу. Наступні 10 років як відзначив фахівець, будуть надзвичайно важливими, так як визначатиметься структура відносин між цими силами. Сьогодні ж у нашому світі екстремальної конкуренції держави змагаються за те, щоб віднайти нові шляхи впливу, які, за словами К. Донеллі, не можуть бути такими ж, як у XIX-XX ст. Для того, щоб існувати в цьому новому світі, потрібно розвинути новий інструментарій. Першим кроком кожної країни на цьому шляху, як зауважив експерт, має бути визначення власних інтересів та цінностей, і лише тоді можна знайти відповідь, яка стратегія їм відповідатиме.

 

Майкл Кокс, професор Лондонської школи економіки, порадив Європі "підняти очі та подивитися, що відбувається у світі". Так, за словами М. Кокса, сьогодні ми є свідками зсуву полюсу сили у світі, що проходить на 3-х рівнях - географічному, де полюс сили пересувається від Атлантичного до Тихоокеанського регіону; на рівні зсуву полюсів між супердержавами та зміщення цивілізаційного характеру - занепад Заходу, який домінував у міжнародній політиці з XV ст., та динамічність Сходу. Водночас, експерт закликав не драматизувати ситуацію та відзначив, що наразі Атлантичний регіон все ще займає центральну позицію, а до занепаду США "ще дуже далеко". Проте існуючі тенденції, на думку М. Кокса, можуть наростати за умови, якщо економічна криза продовжуватиметься. Адже сучасний глобалізаційний світ, як зауважив професор Лондонської школи економіки, є надзвичайно конкурентним, тому потрібно "дуже міцно стояти на ногах". Окрім того, М. Кокс застеріг щодо можливості маргіналізації Європи, адже більшість дискусій в рамках цієї частини світу, за словами М. Кокса, виглядають занадто вузькими та самозанепокоєними. Разом з тим, він відзначив, що Європа добре застосовує "м'яку силу", проте у світі, який змінюється не на користь Європи, навряд чи можна покладатися лише на цей інструмент.


Джеймс Шерр, керівник Програми Росії та Євразії Четем Хауса (Chatham House), в свою чергу, наголосив на тому, що Україна, якщо вона хоче посилити власну безпеку, повинна починати не з нової архітектури безпеки, а з внутрішніх та зовнішніх заходів, які нададуть можливість більш ефективно співпрацювати з тими системами безпеки, які вже існують. Відзначаючи цивілізаційну важливість Росії, Дж. Шерр зауважив, що сьогодні цивілізаційний фактор дуже політизується. Водночас, на думку експерта, доки Україна не прийме те, що культура бізнесу Росії, яка орієнтована на виробника, а не споживача, змову, а не конкуренцію, побудову мереж, а не вільний ринок, є неприйнятною для Заходу, до тих пір вона залишатиметься "частиною російської схеми" та не зможе знайти ефективних можливостей для інтеграції в ЄС.
Відкриваючи засідання щодо нового розділу в історії НАТО, Марі Жерве-Відрікер, член Групи експертів з розробки нової Стратегічної концепції НАТО, акцентувала увагу на тому, що дотримання "політики відкритих дверей" буде закріплене у новій Стратегічній концепції НАТО. Ще одним інструментом підтримання активної співпраці, зокрема, з Україною та Грузією стане робота в рамках спільних комісій. На думку експерта, чим чіткіше НАТО висловлює свою позицію щодо партнерів, тим краще Альянс зможе пристосуватися до реагування на кризи. Окрім того, М. Жерве-Відрікер підкреслила необхідність більш ефективних відносин НАТО з ООН та громадянським суспільством. Зокрема, таку необхідність, як зауважила член Групи експертів з розробки нової Стратегічної концепції НАТО, продемонструвала ситуація в Афганістані.


Д-р Андрєй Загорскій, професор Московського державного інституту міжнародних відносин, відзначив, що у НАТО та Росії різні порядки денні. Так, у Москві увага основним чином зосереджена на тих питаннях, які турбують Росію у новій Стратегічній концепції НАТО. Серед них, зокрема, можливість розширення списку загроз, вихід Альянсу за межі традиційної відповідальності, глобальні дії (за словами фахівця, вони будуть підтримані Росією тільки в тому випадку, якщо НАТО не діятиме одноосібно), питання подальшої "політики відкритих дверей" Альянсу. Останнє, на думку експерта, є нелогічним, особливо з огляду на те, що Україна не висловлює бажання стати членом НАТО у найближчому майбутньому. А. Загорскій також закликав не покладати надто великих сподівань на саміт у Лісабоні. Так, за словами експерта, Росія та Альянс поки що далекі від спільного розуміння, що являтиме собою система протиракетної оборони (ПРО).

 

Д-р Клаус Віттманн, екс-директор Академічного планування та політики Коледжу оборони НАТО у Римі, відзначив, що нова стратегічна концепція НАТО повинна бути доказом того, що Альянс залишається важливою структурою в сфері безпеки. Водночас, за словами генерала-полковника у відставці, все ще залишається багато питань - світовою чи регіональною організацією є НАТО, як розвивати стосунки з Росією, ООН, якою має бути ядерна політика Альянсу, які уроки ми повинні винести із ситуації в Афганістані, яким чином НАТО реагуватиме на нові загрози тощо. Незважаючи на те, що Альянсу вдалося закріпити та стабілізувати мир у Європі після Другої світової війни, як відзначив К. Віттманн, виникають завдання "нової фази". На думку експерта, згідно з новою стратегічною концепцією НАТО повинне бути регіональною структурою з глобальними горизонтами, яка все більше використовує діалог для знаходження спільного інтересу. К. Віттманн також підкреслив, що Росія є "абсолютно необхідним партнером" для Альянсу. Проте для ефективного партнерства, як зауважив фахівець, потрібне не лише "перезавантаження", а нове "програмне забезпечення", яке призведе до політичних змін у Москві та водночас дозволить НАТО критично поглянути на себе. Окрім того, за словами К. Віттманна, припинення роботи Ради РФ-НАТО під час конфлікту у Грузії було великою помилкою. Робота Ради, відзначив К. Віттманн, повинна якісно розвиватися, а сторони - застосовувати більш творчий підхід у співпраці. Водночас, на думку фахівця, консенсусу можна досягнути лише через роботу неформальних груп, спільні конференції та семінари.

 

Надя Кайданович | Європейський простір

http://eu.prostir.ua/news/244083.html